З Неаполя — до казино Лондона, а звідти — в економіку креаторів.

Розділ 1 · До 23 років

Неаполь

Я народився в Неаполі й до 18 років був абсолютно звичайним хлопцем. А потім сталася проста, але вирішальна річ: друг попросив мене допомогти продати квитки на шкільну вечірку. Приблизно з 380 осіб 350 квитків продав саме я. Тієї миті я зрозумів дві речі: мені подобалася енергія людей… і в мене був певний хист до маркетингу, стосунків із людьми та до того, щоб «усе відбувалося».

З 18 до 21 року я сам організовував вечірки: спершу в пабах і ресторанах, потім — дуже швидко — у найвідоміших клубах Неаполя. І була одна деталь, яка давала мені величезну перевагу: я був молодий, тож користувався інтернетом природно, тоді як багато хто в цій сфері належав до «старої школи». Коли виходив головний хіт сезону, замість того щоб іти через агенції, які вели артистів (і, звісно, віддавали перевагу досвідченішим), я почав зв’язуватися зі співаками та діджеями напряму — через їхні сайти й офіційні контакти. Результат: я привіз до Неаполя гучні імена й швидко здобув репутацію.

У 22 роки я вже відповідав за піар в одному з районів Неаполя. Невдовзі мене покликали арт-директором дискотеки, яка ще будувалася. Я зробив пропозицію «по-підприємницьки»: не просто керувати… а стати партнером. Вони погодилися. У 23 роки я був власником клубу під назвою «Pixel» на північ від Неаполя.

Розділ 2 · На північ

Тревізо

Для двадцятирічного хлопця таке життя було потягом без гальм: 200 км на день, два телефони, що дзвонили без упину, нескінченні ночі, величезна відповідальність. У певний момент я від усього цього відключився. Переїхав на північ і почав працювати на тимчасових замінах адміністративним асистентом у школах Тревізо: офісна робота, стабільна, розмірена… але це було не «моє».

У ті роки був епізод, який здається відступом, але насправді це ключова частина моєї історії: я почав доносити в інтернеті простий посил — менше осуду, більше свободи, — і з часом деякі дівчата почали просити в мене «невпізнаваний» контент для публікації. Ідеться про роки, коли інфлюенсерів у сьогоднішньому розумінні ще не існувало, а певні речі не були мейнстримом. Той період навчив мене, як багато важать спосіб мислення, комунікація та спільнота.

Розділ 3 · Англія

Лондон

Потім я поїхав у гості до друга в англійський Портсмут. Зайшов у казино й за 10 днів поспіль виграв близько 11 000 фунтів стерлінгів. Найкумедніше? У певний момент мені перестали дозволяти грати за столами з круп’є-італійцями. Тим часом я познайомився з персоналом і почав проводити з ними час, поки мій друг був на роботі.

Повернувшись до Італії, щоб завершити свої контракти на заміні, однієї ночі я побачив оголошення «Працюй з нами» — набір круп’є… саме в те казино, де я вже всіх знав. Я переїхав, пройшов школу круп’є й почав кар’єру, якої зовсім не очікував. Через два роки настав момент величезної гордості: я став найкращим круп’є Англії, перемігши в національному конкурсі. Після цього я почав працювати в найпрестижніших казино Лондона. Той період залишив у мені одне: дисципліну. Здається, що це «гламурна» робота, але насправді це точність, психологія, контроль і холоднокров’я.

Розділ 4 · 2018 – 2020

Онлайн

У 2018 році з’явився мій перший повноцінний онлайн-бізнес: IndustrySex.com — відеокурс зі статевого виховання разом із Valentina Nappi. Це не порновідео: це лекційний курс з анімованою графікою, створений, щоб дати практичні інструменти. Вона зверталася переважно до жінок, я — до чоловіків, від основ до просунутіших технік.

У 2019 році дівчина, яка була підписана на мене в соцмережах, попросила допомогти їй знайти клієнтів для відеодзвінків. Я почав вести її як SMM-менеджер: це спрацювало так добре, що інші дівчата почали звертатися до мене з тим самим проханням. Так з’явилася агенція TipAgency, через яку я допомагав креаторкам і професіоналкам у питаннях позиціонування, стратегії та зростання. (TipAgency — важливий етап моєї історії, але сьогодні фокус — на моїх власних бізнесах.)

У 2020 році я вирішив збудувати щось більше: платформу, яка розв’язувала б величезну практичну проблему креаторок — як просто приймати платежі й керувати цифровими послугами. Так з’явився VieniOra.com, який став моїм головним проєктом.

Розділ 5 · З 2020 року

Сьогодні

У 2020 році я також переїхав працювати в казино в Амстердамі. І там, у період Covid, стало дуже ясно одне: поки «фізичне» життя сповільнювалося, мої онлайн-проєкти — особливо VieniOra — почали зростати значно швидше. У певний момент я зрозумів, що настав час обирати. Піти з казино було непросто — я досі за ним сумую, бо це справжня пристрасть, — але це був правильний крок.

Після пандемії я почав подорожувати, і сьогодні живу між Балі, Лондоном і — час від часу — Італією, щоб побути з родиною. Сьогодні я працюю в індустрії послуг для дорослих як підприємець: я не створюю контент, а будую бізнеси й інфраструктуру.

І якщо ти чекаєш життя як у кіно… одразу тебе розчарую: часто все набагато нудніше, ніж здається. Як я сам кажу: це означає ламати голову разом з ІТ-розробниками, займатися аналізом даних, маркетингом, тестами, трекінгом і оптимізацією. Коротше: за лаштунками, але по-серйозному. Менше кіно, більше Excel.